На журналістській ниві Закарпаття Ольга Молнар (Палош) працює близько 16-ти років. За цей час встигла попрацювати на обласному радіо, на телеканалі «Перший кабельний», де вела власні авторські програми. А також не менш важливим етапом у житті вважає роботу в газеті «Ужгород» у 2014-2017 роках, в якій мала змогу першою на Закарпатті проводити інтерв’ю із родичами загиблих на той час АТОвців.
Матеріали про загиблих героїв вважає особливими, адже у них відзначене ціле життя Героїв, які віддали своє життя за Україну. «Ці люди пишуть українську історію власними життями», – каже журналістка та письменниця. Через 8 років на початку повномасштабного вторгнення рф, на Закарпаття знову почали приходити страшні звістки про загибель військових. Молоді сім’ї залишились без членів родини, доньки та сини без батька, а дружини без чоловіків. Журналістку Ольгу це змусило знову взятись за «перо» та писати про такі важкі, проте важливі для української історії теми. Писати про насущне, наболіле, а головне важливе, адже пам’ять про людину живе доти, поки за неї пам’ятають. За 2022-2023 роки журналістка провела ще з десяток інтерв’ю з вдовами, матерями, сестрами наших героїв. У результаті такої праці у авторки статей виникла ідея написати книгу про пам’ять Героїв Закарпаття, які загинули з початку агресії рф проти України в період від 2014 по 2023 роки.
Над книгою «Янголи світла» вона працює вже близько року та планує завершити найближчим часом. Книга складатиметься з декількох томів, – каже авторка. А поки пропонуємо вам ексклюзивне бліц-інтерв’ю з Ольгою Молнар від онлайн-журналу BRO.
Ольго, розкажіть читачам BRO про вашу нову книгу. Як мені відомо, це вже друге ваше друковане видання?
Так, це моє друге видання, одна книга історичного змісту «Проблиск ока» вже виходила друком раніше у 2020-му році. А щодо моєї нової праці, то вона розповість про закарпатських воїнів, які загинули у війні з росією. Я писала інтерв’ю та матеріали на цю тему у період з 2014 по 2023 роки, тож вирішила, що історії життя про наших захисників повинні продовжувати жити. А саме з розмов їхніх рідних та близьких людей, на листках цієї книги, яка стане моїм особистим внеском в сучасну українську історію.
Яка була ваша мотивація для написання цієї книги?
Спілкувалась з військовими, які повернулися з цієї війни, а також з родинами загиблих військових. Навіть будучи вагітною на пізніх термінах, знаходила в собі сили пропускати через себе ці важкі теми, аби читач мав можливість в електронному варіанті прочитати історію життя того чи іншого Героя. Проводячи такі інтерв’ю вирішила, що написання цієї книги буде моєю спробою вшанувати їхню пам’ять та розповісти світові про те, які вони були відважні та небайдужі. Адже віддали своє життя за наш з вами мир та спокій. Хіба може бути щось більше, коли хтось віддає життя за свого ближнього?
Чого ви сподіваєтесь досягти цією книгою?
Сподіваюсь, що ця книга приверне увагу до проблеми війни з росією та її наслідків. Хочу, щоб люди зрозуміли, які великі жертви приносять війни, і як важливо пам’ятати про тих, хто віддав своє життя за свою країну. Країну в якій ми живемо та плануємо жити й надалі.
Маю надію, що моя книга допоможе привернути увагу до життя цих героїв, та стане вічним спомином про їх подвиг.
Спеціально для онлайн-журналу BRO
