Його голос — як щира закарпатська пісня: чистий, теплий і незабутній. Його слово — живе й промовисте, здатне запалити серця навіть у найпохмуріший день. Іван Добош — не просто співак, актор і талановитий управлінець. Він — душа Хуста, невтомний хранитель його культури та натхненний директор Стеблівського закладу культури, де кожен захід перетворюється на справжнє свято. Сьогодні ми зануримось у світ людини, для якої мистецтво — не професія, а покликання.
Пане Іване, пам’ятаєте момент, коли вперше відчули, що сцена — це ваше покликання?
Так, звичайно. Мені в житті практично ніщо не приносить такого задоволення, як творчість і вихід на сцену. Вперше відчув потяг до мистецтва в три роки. Пам’ятаю, як дядько із заробітків привіз перший альбом “Віа Гри”, і я, трирічний, витанцьовував перед дзеркалом. З того часу зрозумів: це моє! Я люблю увагу!
Що, на вашу думку, найважливіше для сучасного драматичного актора — техніка, щирість чи щось інше?
Звичайно, хороший актор повинен володіти сценічною технікою. Але найважливіше — це природність. Сучасний актор має бути щирим з глядачем, але водночас зберігати загадковість, аби глядачеві хотілося знову і знову відкривати улюбленого актора з нового боку.
Чи є роль, яку ви ще не грали, але мрієте втілити на сцені?
З 2024 року працюю у Закарпатському обласному театрі драми і комедії (м. Хуст). За цей час відкрив для себе багато нового. Багато ще чого хочеться зіграти, але особливо тягне до образів негативних персонажів.
Як глядач змінився за останні роки? Чи складніше сьогодні утримати його увагу?
Сьогодні глядач став більш вимогливим. Потрібно використовувати сучасні прийоми, аби здивувати й утримати його увагу.
Які театральні постановки вам найбільше запам’ятались як викликом?
Найбільше запам’яталась роль дідька у “Вечорах на хуторі”, адже це була моя перша велика роль. Дякую режисерці Олесі Чепелюк за віру і підтримку.
Як ви поєднуєте співочу і театральну діяльність? Вони доповнюють одна одну?
Вони тісно переплітаються. У театрі часто доводиться співати, є хормейстер, який допомагає працювати над вокалом. Це доповнює мої виступи.
Ви часто ведете події — що для вас найважливіше як для ведучого?
Найголовніше — творча гармонія і конект з публікою.
Який момент або подія на сцені запам’ятався вам назавжди?
Було чимало кумедних випадків: вимикався мікрофон, зникала фонограма. Одного разу на приватному заході під час останньої пісні по швах розійшлися штани — довелося доспівувати, тримаючи руку на поясі (сміється. – авт)
Чи відчуваєте, що спів змінює атмосферу в залі так само сильно, як драматична сцена?
Так, звісно. Хтось любить естрадні концерти, а хтось — театральні дійства. Кожен обирає своє.
Ви керуєте Стеблівським закладом культури. З якими викликами стикаєтесь найчастіше? Чи не важко поєднувати роль управлінця та митця?
Працюю директором із 2020 року. Культура — важлива сфера, як освіта чи медицина. Вдалося зібрати команду, де одні сильні в організації, інші — у творчості. Так утворюється гармонія. Паралельно керую колективами “Dobosh & The Best” та “Зорепад”.
Яке значення мають культурні установи в час війни?
Культура — це серце гуманітарної сфери. Ворог прагне знищити саме її, тому сьогодні важливо зберігати і відроджувати традиції, популяризувати українську ідентичність.
Чи вдалося за час вашого керівництва реалізувати проєкт, яким особливо пишаєтесь?
Так, ми записали 6 синглів колективу “Dobosh & The Best” і працюємо над сьомим. Також наш дитячий хореографічний колектив отримав звання “зразковий”.
Як ви працюєте з молоддю? Що для вас головне у викладанні театрального мистецтва?
З 2019 по 2024 рік викладав театр і танець у Драгівській школі мистецтв. Для мене головне — творчий спокій. Через складнощі з приміщенням іноді доводилося займатись із дітьми в коридорах чи на вулиці.
Які зміни ви бачите в молодому поколінні артистів?
Молодь прагне природності. У тренді — простота і щирість. Соцмережі допомагають артистам бути ближчими до публіки.
Чи важко сучасним студентам зберігати глибину і дисципліну в епоху TikTok?
ТікТок став новою сценою. Успіх можливий завдяки неординарності. Головне — не втрачати глибину.
Як ви відновлюєтесь після емоційного або творчого вигорання?
У мене якраз зараз такий період. Допомагає нова діяльність. Нещодавно запустив курс з основ сценічної мови та публічних виступів.
Що для вас — мистецтво: засіб самовираження чи служіння глядачу?
Для мене це передусім самовираження. На сцені я можу бути тим, ким хочу.
Як би ви хотіли, щоб про вас згадували через 20 років?
Не злим, тихим словом…
Хто був вашим головним учителем або натхненням на творчому шляху?
Досвід. Усі уроки, і позитивні, і негативні, формували мене. А натхнення часто приносить самотність.
Що таке щастя для Івана Добоша?
Щастя — це успіх у роботі, кар’єрний розвиток, пріоритет культури, мирне небо і здорові рідні та друзі.
Іван Добош спеціально для онлайн-журналу BRO
